А в мене бойлер…
А в мене бойлер…
В мене теж, на жаль.
Як відомо, на запитання журналіста, щодо гарячої води в міського голови, Кличко відповів, що в нього бойлер - і він, особисто, не потерпає від відсутності гарячого водопостачання.
Треба зазначити, що багато киян також вимушені розв'язувати цю проблему встановленням електробойлерів у квартирах за власний кошт. Проте Міська влада повинна все ж мислити більш масштабно та адекватно оцінювати наслідки від такої неконтрольованої індивідуалізації.
В більшості міст України вже немає централізованого гарячого водопостачання - після деяких років відключення, відновити систему виявилось практично неможливо-квартальні трубопроводи згнили, а внутрідомові мережі за цей час мешканці неконтрольовано модернізували (демонтаж рушникосушарок, встановлення бойлерів з перекриттям стояків та ін..)
Проте централізоване гаряче водопостачання, як складова частина системи централізованого теплопостачання має значний потенціал для енергозбереження (оскільки середня температура при нагріві гарячої води значно нижча, ніж в опалення-то можна використовувати низькотемпературні джерела тепла). Наприклад: наявність гарячого водопостачання від котельні - дозволяє встановити за котлами конденсаційні утилізатори тепла димових газів вітчизняного виробництва, що дозволить підвищити ефективність використання палива на 7..12% і, відповідно на 7..12% знизити споживання природного газу.
Інша технологія - приготування гарячої води за допомогою теплових насосів, що хоч і використовують для живлення електроенергію, та споживають її в 3..5 разів менше, ніж електробойлери. Звісно, існують втрати тепла в трубопроводах гарячої води від ЦТП (центрального теплового пункту) до будинку. Ця, наявна в більшості старих кварталів, схема вже застаріла і більш доцільно встановлювати в кожному багатоквартирному будинку індивідуальні теплові пункти для приготування гарячої води для всього будинку. Це потребує коштів на модернізацію, але ж встановлення бойлерів теж потребує коштів (десь 4..8 тис. грн/квартири - для порівняння встановлення ІТП обходиться десь 1..2 тис.грн/квартири навіть без участі в програмах співфінансування). Проте основні витрати при встановленні бойлерів ще попереду - через деякий час збільшення споживання електриці в пікові години призведе до необхідності реконструкції електрощитових, кабельних трас, підстанцій. Останні є зараз власністю компанії «ДТЕК Київські електромережі» - яка, до речі, є чи не єдиним, хто отримає прибуток від переходу на електронагрів гарячої води. А заплатять за ці реконструкції знов таки кияни.
Тож проблема не в відсутності коштів, а в відсутності бачення в міської влади стратегічного розвитку міста й інженерних мереж. Саме тому фраза «..А в мене бойлер..» є зрозумілою для пересічного киянина та абсолютно недоречною для очільника міста. Бо наступною буде «А в мене гелікоптер..», щодо проблеми пробок та громадського транспорту, «А в мене заміський будинок…», щодо неконтрольованої забудови та знищення зелених зон.
P.S. Формальним приводом відсутності гарячої води є суперечка між Нафтогазом та КП Київтеплоенерго по заборгованості ДТЕК Київенерго за природний газ. Але дивним чином розв'язання цих проблем точно збігається з початком опалювального сезону. Та й в минулих роках ДТЕК Київенерго намагався максимально зменшити виробництво гарячої води влітку. То ж можна припустити, що реальною причиною відсутності гарячої води є збитковість її виробництва для теплопостачальної компанії. І якщо це так-то про це треба відкрито сказати й почати розв'язувати проблему в комплексі. Але для цього теж треба політична воля та стратегічне бачення розвитку міста. В іншому випадку можливе знищення системи централізованого гарячого водопостачання міста з перекладанням всіх проблем та витрат на мешканців Києва.
Експерт з теплопостачання, член партії ПП Демальянс, засновник платформи Misto Energy
Микола Політикін